Вхід на сайт
Логін:
Пароль:
[Забули пароль?]
 
закрити
 
 
 
 
 
Головна  
 

Номінація: «Надія журналістики»

Критерії:

- номінація відкрита для всіх журналістів, яким не виповнилося 25 років на момент подання заявки,
і хто раніше не попадав в «список фіналістів» (5 кращих робіт) в цій номінації.

- Роботи, подані на цю номінацію, можуть відноситися до будь-якого жанру журналістики.

Усі роботи, подані в цю номінацію, можуть бути також номіновані на присудження спеціальних призів та інших нагород, оголошених Організаторами конкурсу "Честь Професії"
  • оцінка від 1 до 10 за десятибальною шкалою (1- мінімальна оцінка, 10 - максимальна; ви можете використовувати тільки цілі бали);
  • ви можете висловити особливу думку стосовно кожної з робіт у спеціальній формі. розташованій під роботою


Усі роботи, подані в цю номінацію, можуть бути також номіновані на присудження спеціальних призів та інших нагород, оголошених Організаторами конкурсу "Честь Професії"

 

««Григорій Богомаз-Бабій: У мистецтві актора повинна відчуватися Правда»»

Андрющенко Наталія | Друкована робота

 
 

Ви помічали, як після вистави з театру виходять глядачі – кожен у своїх роздумах? Справді, після перегляду спектаклю, на серці завжди залишається якесь таємниче відчуття. Намагаєшся зрозуміти, там на сцені, життя чи ілюзія, адже в решті-решт це гра. І така думка не безпідставна. Зображати реальне життя дійсно дуже складно, цим мистецтвом актори оволодівають роками. Перш ніж зіграти першу роль у професійному театрі, актор повинен багато чому навчитись і зрозуміти. Та й багато чого залежить від того, хто стане його вчителем.

Цього року режисер-викладач Дніпропетровського театрально-художнього коледжу Григорій Богомаз-Бабій відзначив свій ювілей і в цей же рік відбувся випуск його чергового курсу, який у Дніпропетровську вже встиг заявити про себе, як про один із найсильніших акторських курсів коледжу. Неодноразово доводилося  бувати на  виставах театру «Дебют» і спостерігати за його творчим розвитком. Дійсно, вони залишають на серці тепле відчуття. Цікавою виявилася і розповідь  Григорія Феодосійовича, як відбувається виховання актора.

Не таємниця, що сприйняття життя і своєї справи, беззаперечно, приходить з рук в руки від вчителя. Григорій Богомаз-Бабій у навчанні бере за основу класичну форму виховання театралів, але вчить знаходити і власний стиль гри. Більшість акторів, яких ми бачимо на сцені, починали працювати за системою Станіславського, а далі – або розвиваються, або зупиняються.

 

Веління долі

Вчитель не одного покоління акторів Григорій Богомаз-Бабій завжди вмів з честю приймати усі випробування життя і розуміти веління долі. Є закономірність, ніщо не відбувається просто. Колись для сім’їсільського вчителя було дивним, що один із його синів хоче стати актором. Та для малого Григорія було очевидним, що він ніколи не стане вчителем, як того хоче батько. Але все справдилось – спочатку став актором, а потім і вчителем.

Першим велінням долі молодий актор вважає вступні іспити до Дніпропетровського театрального училища. Його підготовка - драматичний гурток у сільській школі на Вінничині. Перед комісією навіть розгубився, але врятував погляд однієї викладачки. Її очі наче говорили, що у нього є шанс і він потрібен на сцені. Це подарувало сміливість Григорію і він вступив до навчального закладу на курс до Данила Семеновича Лазуренка.

 Ще одне веління долі – Данило Семенович є вихованцем театральної школи Леся Курбаса. Послідовником якої через деякий час стане і Григорій Богомаз-Бабій.

Спочатку працював у театрі юного глядача. До речі, його керівник Григорій Кононенко також розвивав ідеї великого Курбаса. З ним молодий актор працював не довго – Григорія призвали до служби в армію. За два роки у Севастопольському театрі флоту він пройшов справжню школу патріотичного виховання. Тут досить часто згадувалось післявоєнне дитинство, де будь-яка гра була пов’язана з боротьбою за Вітчизну.

Коли прийшов час повертатися до Дніпропетровського театру юного глядача, Григорій Богомаз-Бабій зрозумів, що на цьому етапі життя необхідно прийняти важливе рішення. Чи залишатися в театрі з тим досвідом який є, чи йти за своєю мрією – їхати вступати до славетного Харківського інституту мистецтв, де викладають вчителі „Курбасівської душі”. Їх велич актор відчув відразу, коли вступив до цього вузу. Вчитель - Олександр Броніславович Скібневський, учень режисера Олександра Таірова, став йому за творчого батька. І по сьогодні, коли Григорій Феодосійович викладає, пам’ятає його уроки, спілкування з людьми, які ще працювали особисто з Лесем Курбасом. Незабутні зустрічі з його дружиною Валентиною Чистяковою, Романом Черкашиним, Марією Чеботарьовою.

Для Григорія Богомаза-Бабія усе символічно в житті, навіть те, що зустрів людей, які не зважаючи на заборони продовжувати справу Леся Курбаса,  несправедливо кинутого у „пекло тоталітарного часу”. Не замислюючись, вони віддавали всі сили, щоб зберегти напрацювання відомого митця. Вистраждане мистецтво Курбаса стало для Григорія Феодосійовича священним і він зрозумів, чому йому, молодому, були до душі  розмови з людьми так званої Харківської школи. Її вихованцем був і головний режисер музично-драматичного театру ім. Т.Г.Шевченка Анатолій Якович Литко. З ним, після закінчення інституту, Григорій Богомаз-Бабій пропрацював три роки. Його перша вистава в цьому театрі «Молода хазяйка Ніскавуорі» здобула першу премію на Всесоюзному конкурсі фінської драматургії. Але успішний режисер вирішив піти викладати до театрально-художнього коледжу. „Хіба не веління долі? - говорить Григорій Феодосійович. – Батько завжди хотів когось з чотирьох синів бачити вчителем і хто ж міг подумати, що саме я знайду самовираження у педагогічній діяльності. Коли людина шукає свій шлях у житті, доля їй дає певні знаки. У тому я весь час пересвідчуюся”.

 

Мистецтво у Правді

Вихованці театрально-художнього коледжу захоплюються професіоналізмом свого вчителя. Його випускники успішно працюють в театрах різних міст України. Але у день ювілею Григорія Богомаза-Бабія залишили свої справи і приїхали до Дніпропетровська.

У місті Григорій Феодосійович зарекомендував себе як людина неординарна. В усіх його режисерських роботах відчувається свіжість думки, новизна, оригінальність, відмінність з поглядами багатьох режисерів. Здається, акторам іноді буває не легко зрозуміти режисера – в його інтелігентному характері є велике бажання розкрити думку твору так, щоб глядач відчув всю  силу правди.

Та хвилина, коли Григорій Феодосійович зрозумів цінність і необхідність правдивого Слова в житті, в мистецтві - незабутня. З дитинства режисер пам’ятає, як у їх маленькому селищі один раз на тиждень показували патріотичні кінострічки. Він їх дивився разом з батьком, який пройшов війну. Стрічка Казакевича „Звезда” надзвичайно вразила малого. Тоді він з захопленням запитав батька, чи сподобався і йому фільм. „Ой, синку, якби так насправді було на війні”, - зітхнув батько. І тільки у дорослому віці Григорій зрозумів – те, що він бачив на екрані, було багато в чому ідеалізовано, як про війну, так і про видатних поетів, письменників.

Якось Григорію Феодосійовичу фронтовик сказав у розмові: „Краще б у фільмах показали, як нас воші їли”. Не етично, правда? Глядачі можуть не зрозуміти, злякатися такої творчості. Але існувала ідеологія. Її Григорій Феодосійович називає брехливим вихованням, яке викликає відразу. Саме тому у своїй творчості вважає основним залишатися правдивим. Показувати глядачеві, як насправді людина йде до істини, бореться за життя. Тоді ні в кого, ані в театрі, ані в кінотеатрі не виникне думка, що він спостерігає за ілюзією, за життям на іншій планеті. Напевно тому вистави, де режисером-постановником виступає Григорій Богомаз-Бабій, цікаві глядачеві.

 В академічному театрі російської драми ім. М.Горького набули популярності вистави за Г. Квіткою-Основ’яненком „Дворянські вибори”, І.Сургучовим „Осінні скрипки”, П.Гладіліним „Афінські вечори”. В постановці  останньої роботи режисера – „Земля” (О.Кобилянська), що відбулася в академічному музично-драматичному театрі ім. Т.Шевченка, свою обдарованість виявили і студенти театрально-художнього коледжу.

 

Акторський талант – невтомна праця

Цього року в актовому залі театрально-художнього коледжу було багатолюдно. Організований курсом Григорія Богомаза-Бабія студентський театр „Дебют” швидко завоював свого глядача. Його режисеру Григорію Феодосійовичу говорили багато схвальних слів про творчість студентів. Від свого вчителя вони перейняли бажання бути правдивими і оригінальними, тому велику зацікавленість у мешканців міста викликали їх вистави – „Ромео і Джульєтта” (В.Шекспір), „Три сестри” (А.Чехов) та інші. А концертна програма «Любов врятує світ» вразила своєю щирістю і світлим поглядом на оточуючий світ. Студенти над її ідеєю працювали таємно, щоб зробити подарунок до Дня святого Миколая своєму вчителю Григорію Богомазу-Бабію.

Так, за кулісами залишається те, що найбільш нас цікавить – процес навчання актора та постановки вистави. Коли Григорій Феодосійович запитує у першокурсників, яку думку вони вбачають у тому чи іншому творі, вони відповідають, як пам’ятають з шкільних уроків. Тому, в першу чергу, майбутніх акторів майстер вчить забути, сказане кимсь, і починати знаходити відповідь самому.

„Актор, - говорить Григорій Богомаз-Бабій, - повинен знати традиційну акторську школу, але при цьому знайти і свій шлях. Хай він не буде усіяний нагородами, лауреатством, але якщо людина розкрила себе, як неповторна особистість – це варто визнання”.

За свою педагогічну діяльність режисер неодноразово бачив, як талановита людина втрачала свій дар, а працелюбна його набувала. І по якому шляху піде актор можна зрозуміти ще під час навчання. Вимоги у Григорія Феодосійовича високі, він намагається, щоб студенти розкрилися у багатьох ролях і повсякчас веде роботу над постановкою нових вистав. Потім ми бачимо ці вистави на сцені коледжу, вони займають призові місця на фестивалях і стають визначальними у долі молодих акторів. Але хто замислюється, що за цим криється велика робота над собою, розподілення життєвих пріоритетів. Виникають і труднощі, на жаль інколи працездатність майбутнього актора  не відповідає таланту. Адже професія актора дуже нелегка, і в ній небагато залишається таких, що не йдуть на конфлікти, пам’ятаючи цінність своєї справи на сцені і за лаштунками.

Григорію Богомазу-Бабію вдалося зберегти чистоту своєї душі, не перетворити мистецтво в суперництво, бажання здатися кращим за інших, а сцену – на поле для гри в ілюзію, де моральні цінності лише озвучуються. Все ж не даремно Григорій Феодосійович народився у сім’ї з прізвищем Богомаз. Як і не даремні випробування, що нам доводиться проходити в житті, і той досвід, котрий сьогодні талановитий режисер передає своїм учням, майбутнім акторам.

 

Наталія Андрющенко

 
Завантажити оригінал публікації: частина 1, частина 2, частина 3
 

Інформація про конкурсанта:

Андрющенко Наталія Анатоліївна, Кореспондент інформаційно-аналітичного центру НГУ (Дніпропетровськ), Обласна газета «Зоря». Досвід у журналістиці - 5 років

 

Професійні нагороди, відзнаки:

Подяка Дніпропетровської облдержадміністрації

 

Думка журі

 
 
[повернутися до переліку робіт]
[повернутися до переліку номінацій]

   
 
3409
 
Наші партнери

Організатори
 
Генеральний телевізійний партнер
 
Інформаційні партнери
ГУРТ Детектор Медіа
 
Партнери конкурсу
USAID Internews SIDA
 
Спонсори конкурсу