Вхід на сайт
Логін:
Пароль:
[Забули пароль?]
 
закрити
 
 
 
 
 
Головна  
 

Номінація: «Надія журналістики»

Критерії:

- номінація відкрита для всіх журналістів, яким не виповнилося 25 років на момент подання заявки,
і хто раніше не попадав в «список фіналістів» (5 кращих робіт) в цій номінації.

- Роботи, подані на цю номінацію, можуть відноситися до будь-якого жанру журналістики.

Усі роботи, подані в цю номінацію, можуть бути також номіновані на присудження спеціальних призів та інших нагород, оголошених Організаторами конкурсу "Честь Професії"
  • оцінка від 1 до 10 за десятибальною шкалою (1- мінімальна оцінка, 10 - максимальна; ви можете використовувати тільки цілі бали);
  • ви можете висловити особливу думку стосовно кожної з робіт у спеціальній формі. розташованій під роботою


Усі роботи, подані в цю номінацію, можуть бути також номіновані на присудження спеціальних призів та інших нагород, оголошених Організаторами конкурсу "Честь Професії"

 

««За лаштунками «McDonald’s»»»

Павлюк Ірина | Друкована робота

 

Агент «Інформатора» влаштувалася працювати в один із ресторанів найвідомішої у світі мережі швидкого харчування

«У “McDonald’s” на вас завжди чекають щирі усмішки, бездоганне обслуговування, гостинна атмосфера. Завжди за доступною ціною апетитні сандвічі, хрумка картопля фрі, десерти та напої, виготовлені з високоякісних продуктів від найкращих виробників – і все це за доступну ціну», – знайомі, мабуть, кожному рекламні слогани найвідомішої у світі мережі ресторанів швидкого харчування, котра ще понад десять років тому «прописалася» на українському ринку. 

 «Наша команда – основа та гордість компанії. “McDonald’s” – надає всім співробітникам можливість для кар’єрного зростання і досягнення найвищих посад у компанії – близько 70% директорів наших закладів починали свою кар’єру звичайними працівниками», – ці обіцянки перманентно лунають із привабливої телереклами. Одне слово, такий собі рай, створений як для клієнтів, так і для працівників. І якщо покласти руку на серце, треба визнати: зовні все саме так і виглядає. Бо навіть попри загрозливі повідомлення медиків про особливу шкоду від споживання фаст-фудів, хоча б раз, але кожен із нас бував у ««McDonald’s», а легендарний біґ-мак, клоун Рональд і морозиво-ріжок – поза конкуренцією серед сокровенних бажань наших дітей. Чи справді тут усе так бездоганно? Аби пізнати секрет успіху ««McDonald’s» (і принагідно перевірити правдивість рекламних слоганів компанії), агент «Інформатора» влаштувався на роботу в один із ресторанів цієї мережі...

У Мак-системі

...Короткий інструктаж від однокурсника, котрий влітку підробляв у ««McDonald’s», п’ять хвилин на заповнення анкети (обов’язково з фото) і трішки вміння... переконувати. Саме останнє допомогло залишити позаду ще кількох претендентів на вакансію. Після короткого діалогу менеджер, поцікавившись, з котрої години мені зручно працювати, із професійно-штучною усмішкою привітав мене з новою кар’єрною звитягою. Тепер я – в команді ««McDonald’s». Звучить, принаймні, круто!

Наступного дня, пройшовши обов’язковий для всіх новачків медогляд (упродовж тижня намотала кілометри кабінетами поліклініки, щоби мені врешті-решт винесли вердикт – здорова!) і отримавши безкоштовно форму, я вирушила на інструктаж. Вчать тут так само швидко, як і обслуговують – на все 20 хвилин. Молода наставниця Наталя методично розтлумачувала всі нюанси нової роботи та пояснювала специфіку приготування страв.

Особлива увага – зовнішньому вигляду. Форма, звісно, має бути чистою і щодня випрасованою. Волосся обов’язково зібране у «хвостик» чи косу, макіяж – мінімальний, жодної біжутерії чи довгих нігтів, тим паче намальованих. Взуття у команди ««McDonald’s» – неодмінно чорного кольору, без підборів, шкіряне і... на гумовій підошві. «Щоби не послизнутися», – пояснила Наталя.

Розпорядок роботи доволі жорсткий. Треба приходити за півгодини до початку зміни. Цього часу має вистачити, щоби привести себе до ладу й передивитися дошку оголошень (запам’ятати новинки меню). Достатньо мені було першого ж дня спізнитися на 10 хвилин, як отримала зауваження. «Все треба робити так, як скаже менеджер, – зауважила Наталя. – Демократія у нас не в моді». Це я зрозуміла з перших хвилин роботи. 

До речі, для точного контролю робочого часу кожному працівникові видають магнітну картку з особистим номером – комп’ютер ретельно фіксує години приходу й відходу з роботи, а також обідню перерву (не більш як 30 хвилин). Неприємний нюанс – обідній відпочинок не оплачують. Приємний – кожен працівник має гарантоване право харчуватися раз на день продукцією ««McDonald’s» за півціни. Попри це, персонал закладу переважно тамує голод будь-чим, окрім страв із меню. Пообідати можна у спеціальній кімнаті відпочинку. Залишати робоче місце дозволено ще тричі за зміну, але не більше, як по п’ять хвилин щоразу. Та навіть це (покурити, відвідати вбиральню) треба узгодити з менеджером, який зафіксує ваше відлучення у спеціальному журналі.

Якщо ж працівник проігнорував це – йому пряма дорога до «Книги помилок».

«Ми її називаємо “для тупих ослів”, – каже Наталя. – Якщо вже “прокололася”, то мусиш це письмово пояснити». Якось мені довелося писати пояснення, чому я пішла з роботи на годину раніше. До слова, тоді мене відпустив менеджер – коронною фразою «Дякую за роботу» (цей «пароль» тут означає кінець зміни). Але насправді я зовсім не хотіла йти, бо у ««McDonald’s» платять за роботу ледь не посекундно.

«Запам’ятай головне правило: все треба робити вчасно, – по-батьківськи настановляє мене інструктор. – Час – це гроші, і насамперед твої». Мені як початківцю запропонували 8 із копійками гривень за годину (після випробного терміну платня зростає до 9,60 грн/год.). Робочий день у середньому триває сім годин. Хоча було таке, коли я працювала лише чотири години, а інколи й всі 11! Менеджер сам складає графік, котрий подає у спеціальній таблиці. Там же працівник має змогу висловити побажання щодо свого робочого часу на наступний тиждень. Але кінцеве рішення – за менеджером. Загалом графік «плаваючий», тобто щодня потрібно приходити в різний час (незрозуміло, чому в мене так наполегливо випитували, коли саме мені зручно працювати).

Аби «планета McDonald’s» здавалася ще досконалішою й успішнішою, працівники повинні створювати загальну картину, за словами інструктора, «щасливого закладу, де всі – як одна сім’я». Обов’язковим є звертання на «ти» до всіх співробітників, незалежно від посади й віку. Особисто мені, інтелігентові у третьому поколінні, до такої фамільярності звикнути було складно: якось незвично звертатися до 60-річного працівника, котрий відповідає за винос сміття та прибирання залів, як до однолітка.

Головний пост

Першого дня мене скерували на кухню. «Вважай, що тобі пощастило, – втішала мене Наталя. – Гірше, коли “кидають під танки” (себто на касу). Ось і завдання – вивчити процес приготування картоплі фрі. Цікаво, що всі продукти потребують лише кінцевого приготування. Сюди вони потрапляють переважно заморожені, у вакуумній упаковці. Пакети з напівфабрикатами зберігають у великому холодильнику. Скільки часу – інформація засекречена. А от у фрізері (із професійного сленгу), що на кухні, напівфабрикат може перебувати не більш як дві години. За цим стежить спеціальний таймер, на якому потрібно вказати кінцевий термін зберігання.

Однак при малому напливі відвідувачів працівники іноді хитрують, перелаштовуючи таймер – «докручують» час так, щоби не викидати протерміновані продукти (я так і не бачила, щоб там утилізували заморожені харчі, навіть якщо термін їх зберігання у фрізері минув). Натомість готові страви (термін зберігання – від 5 до 15 хвилин) викидали. Зазвичай це роблять лише після зауваження менеджера.

Смажать картоплю у спеціальних посудинах. Туди наливають фритюр. Це та ж олія, але трохи густіша (має темно-коричневий колір) і, за словами інструктора, менше випаровується. При інструктажі мене переконували, що фритюр щодня фільтрують, а замінюють за змогою, однак тільки під час нічної зміни. Цього я не бачила, проте звернула увагу, що під час приготування над картоплею плаває нагар, а також густа біла піна і гігантські повітряні пухирці. Хоча у правилах (їх видають кожному працівникові ресторану) чітко вказано: за таких ознак фритюр потрібно змінити.

 Процес смаження триває лише три хвилини. Потім готову картоплю фрі висипають на бін (спеціальне місце для зберігання під парою). Готовий продукт у паперовому пакеті можна зберігати не більш ніж п’ять хвилин перед споживанням. За моїми спостереженнями, інколи він там лежав і по півгодини. Здивувало й те, що для утилізації протермінованої картоплі є окремі смітники. У чому секрет такої «індивідуальності», з’ясувати так і не вдалося – тут на «зайві» питання відповідати не прийнято.

Трохи згодом мені пощастило смажити шматки риби й курки, яких тут називають філе-о-фішами, мак-чікенами і мак-нагетсами. Їх готують у таких самих фритюрах і з тими ж зрадницькими бульбашками. Потім їх повинні зберігати в шафі – не довше, ніж 20 хвилин. Та кінцевий термін тут сміливо продовжують. «Зовні вони все одно не відрізняються», – пояснила мені інструктор.

Тепер про цибулю, яку використовують для приготування сандвічів. Потрапляє вона на кухню сухою, у вакуумній упаковці. Процес «відновлення» відбувається за рахунок доливання до неї звичайної води, і шматочки набувають більш-менш природного вигляду. Капусту можна тримати у вакуумній упаковці в холодильнику три доби. Після приготування, згідно із внутрішніми правилами, салат дозволено зберігати чотири години. А насправді, якщо його не продали (сама бачила), переклеюють наліпку, на якій вказують інший кінцевий термін зберігання (додають щонайменше дві години). «Апетитні і духмяні» булочки розморожують цілу добу, потім їх відпарюють, начиняють різними складниками і подають клієнтам «свіжими».

«Таємний відвідувач»

Щодо «новеньких» тут (як, зрештою, і всюди) існують певні правила. Скажімо, їх першими відправляють прибирати зали й мити туалети (тому й називають поміж себе «туалетчиками»). Не оминула ця робота й мене. Як це не дивно, але ця частина роботи здалася найлегшою. У «пам’ятці працівника» є розділ «Чого ми не робимо в залі». Отож, не стоїмо без роботи, не опираємось на мопу (по-нашому – швабра), не підслуховуємо розмов відвідувачів, не спілкуємося зі своїми знайомими, не залишаємо об’єкт без дозволу менеджера.

Саме це й найскладніше. Бо важко стає саме через... відсутність роботи. Особливо коли мало відвідувачів. І навіть якщо підлога натерта до блиску, всі столи ретельно протерті, ти повинен знову виконувати все спочатку, щоб тебе не звинуватили у байдикуванні. Час до часу потрібно трамбувати сміття спеціальним металевим дрином, а залишки йдуть під прес.

Мопати теж треба особливо – лише за встановленими правилами – «вісімкою»

(повторювати рухи за траєкторією цього числа). Перед входом на кухню слід одягнути фартух і ретельно помити руки (не менш ніж 20 секунд). Після цього заборонено торкатися будь-чого, окрім продуктів і засобів праці. Якщо ж через звичайну людську необережність шматок страви впаде на підлогу, його треба легенько «копнути» під стіл. Особливо важливо це робити в тій частині кухні, яку видно відвідувачам.

Прикметно, що у формі працівника відсутні кишені. Коли якийсь клієнт вирішить віддячити вам «чайовими», ви повинні чемно взяти грошики і віднести їх менеджеру (чек, звісно ж, не вибивають). При собі можна мати лише ключ від скриньки для особистих речей (почіплений на поясі) і власну гідність (інколи мені здавалося, що лише ключик). Бо тут будь-яку ініціативу (навіть корисну) не схвалюють. Одне слово, є лише дві думки: одна – менеджера, друга – неправильна. Вся робота зведена до автоматизму – беззаперечного виконання численних інструкцій та вказівок менеджера. І все це відбувається в шаленому темпі, коли не те що перепочити, а й озирнутися ніколи.

Найповажнішим гостем закладу є «таємний відвідувач». Це такий собі «секретний

агент» зі столиці, який здійснює ревізію ресторану щодо якості обслуговування. Працівники не мають знати його на вигляд, але про час приходу якось дізнаються. От коли варто завітати в ««McDonald’s»! Тоді тут усіх обслуговують, як особливих.

Останній герой

Про те, що «“McDonald’s” – світ можливостей», знають навіть діти. Щодня з телеекранів нам втлумачують про принади «першої роботи і досвід на все життя». Запитаєте, чи реально таким чином збудувати кар’єру? Можливо. Та ось факт: працюючи як білка в колесі, за тиждень (41 година роботи, не рахуючи обідів) мені вдалося заробити 300 грн (за місяць вийшло б десь 1200 грн). Мало це чи багато – як для кого. Та явно не «фонтан»...

Щодо кар’єри, то після члена бригади ресторану (так тут звучить моя посада) маєте можливість стати інструктором з навчання, потім – начальником ділянки, далі – другим, першим асистентом і, нарешті, менеджером. Діють тут спеціальні атестації, що визначають рівень професійності. Одне слово, кар’єрний шлях доволі довгий і виснажливий. А ось іще факт: коли я влаштовувалася на роботу, було шість вакансій, а коли звільнялася, «найуспішнішу у світі команду» покидала за власним бажанням ще одна працівниця. Менеджери, певно, вже так звикли до плинності кадрів, що навіть не запитали в мене про причину...

Висловлюся суб’єктивно: у «McDonald’s» усе так гарно й радісно (ще раз згадую рекламу) лише зовні. Насправді працівники кожного дня переживають фізичну й моральну втому, недоїдають, вислуховують скарги відвідувачів, постійні зауваження від менеджера. Милі дівчатка біля каси часто мусять насилу всміхатися, бо так записано у правилах. «Особисто я звільнилася, бо було дуже важко вчитися і працювати одночасно, – каже Марта, колишня працівниця “«McDonald’s”. – Я втомлювалася і фізично, і психологічно. Складно звикнути до цього шаленого темпу, постійного галасу...»

Та є й такі працівники, котрі не скаржаться й вірять у те, що колись вони зроблять тут кар’єру. Мовляв, зараз гроші – не головне, важливо набратися досвіду роботи в таких непростих умовах, що в майбутньому обов’язково придасться. Дай, Боже...

Диктофон

Михайло Шуранов, керівник департаменту державних і громадських зв’язків «McDonald’s Ukraine Ltd»:

– Якщо говорити про якість продукції, то технологічні умови нашого виробництва погоджені з Держстандартом та Мінохорони здоров’я. Багато продуктів ми заморожуємо (-18 – -21оС), що дозволяє зберігати їх поживні властивості. Наприклад, компоненти біґ-маку проходять майже сотню перевірок до того, як потрапити до рук відвідувача. У фритюр заливають стовідсоткову рослинну олію. Періодично менеджер перевіряє її якість за допомогою лакмусової стрічки. Залежно від обсягів смаження, замінює її кілька разів на тиждень. У іншому випадку – лише фільтрує.

Різниця в оплаті роботи в регіонах (у Львові – 9,60 грн/год., в Києві – 14 грн/год.) обумовлена різними умовами на ринку праці в цих містах. Зарплату ми завжди виплачуємо вчасно. Також у нас діють спеціальні стипендії для кращих студентів – працівників наших закладів – 2500 грн на рік.

Експерт

Петро Карпенко, головний дієтолог Міністерства охорони здоров’я України:

– Хлібний виріб можна називати духмяним, поки він ще не вистиг після випікання. Маючи дозвіл санітарно-гігієнічної служби для фаст-фудів, дозволено використовувати попередньо заморожені булочки, які не були повністю допечені. У такому разі процес повного приготування мусить відбуватися у присутності споживача. Готовий овочевий салат можна зберігати лише півгодини. Усі відхилення від норм харчування слід узгоджувати зі санітарною службою.

Кейс

Компанія «McDonald’s» є світовим лідером у галузі швидкого обслуговування й налічує понад 31 000 закладів у більш ніж 119 країнах світу, які щодня відвідують близько 52 млн осіб. У той час, як більш дорогі заклади харчування й ресторани потерпають через відсутність клієнтів, продажі фаст-фуду з «McDonald’s» невпинно зростають – порівняно з минулим роком, на 2 мільйони клієнтів щомісяця більше. Україна стала 102-ю державою, де почала розвиватися мережа ця мережа. За понад десять років існування заклади компанії відвідали близько 430 млн людей. Нині в 19 містах України діє 67 «McDonald’s».


Завантажити оригінал публікації: Частина 1, Частина 2, Частина 3

 

Інформація про конкурсанта:

Павлюк Ірина, Журналіст, ТзОВ «Агенція журналістських розслідувань», Видання «Інформатор». Досвід роботи в журналістиці – 1 рік

 
 
 

Думка журі

 
 
[повернутися до переліку робіт]
[повернутися до переліку номінацій]

   
 
2755
 
Наші партнери

Організатори
 
Генеральний телевізійний партнер
 
Інформаційні партнери
ГУРТ Детектор Медіа
 
Партнери конкурсу
USAID Internews SIDA
 
Спонсори конкурсу