Вхід на сайт
Логін:
Пароль:
[Забули пароль?]
 
закрити
 
 
 
 
 
Головна  
 
 

Номінація: Найкраще подання складної теми

Критерії:

- зрозумілість, дохідливість, майстерність пояснення;
- логічність, аргументованість, виявлення причинно-наслідкових зв'язків;
- переконливість авторської позиції.

Усі роботи, подані в цю номінацію, можуть бути також номіновані на присудження спеціальних призів та інших нагород, оголошених Організаторами конкурсу "Честь Професії"
  • оцінка від 1 до 10 за десятибальною шкалою (1- мінімальна оцінка, 10 - максимальна; ви можете використовувати тільки цілі бали);
  • ви можете висловити особливу думку стосовно кожної з робіт у спеціальній формі. розташованій під роботою
  •  
 

««Хмарно з проясненнями, у місті електромагнітний сток»»

Юрій Чорней  | Друкована робота

 
Поки чиновники чубляться через карти, питання електромагнітної безпеки громадян залишається відкритим
 
Напевно, саме так, і то вже у близькому майбутньому, починатиметься перший-ліпший денний прогноз погоди у будь-яку пору року: "Чистота атмосфери щодо рівня електромагнітного випромінювання у межах норми!" Позаяк протести мешканців різних куточків області останніх кількох років неспростовно засвідчують: проблема електромагнітного забруднення середовища існування homo sapiens, наприклад, конкретного міста чи села справді набуває все більшої гостроти. І шляхи її вирішення лише на перший погляд виглядають простими.
 
1+1=?
 
Хоча, здавалося б, ну, що складного? Порахували передавачі базових станцій мобільного зв'язку, телеретранслятори, телерадіопередатчики, врешті просто антени, що працюють на різних робочих частотах, підприємства, які використовують радіоелектронні засоби, наприклад, служби радіотаксі тощо, здійснили необхідні заміри, підбили баланс. Тим більше, що й використовувати таке диво техніки без доброї дюжини усіляких дозвільних документів наразі не можна. А отже з'ясувати, кому яка станція, передавач чи антена належать, не мало би становити жодних труднощів. Власне уся необхідна інформація й без цього мала би бути в обл- та міськСЕС, регіональних філіях Українського державного центру радіочастот, підрозділах МНС, держгірпромнагляду і держархбудінспекції. І це ще далеко не весь перелік причетних до теми структур. Про спецслужби – годі й казати!
 
Ось і чернівецька міська влада ще 2007 року зобов'язала спеціальні комісії, створені при райвиконкомах, порахувати всі антенно-щоглові споруди і технічні елементи (пристрої) на будівлях та спорудах в обласному центрі. Завершити роботу, якщо вірити рішенню міськвиконкому від 10 жовтня 2007 року № 764/19, мали до 1 березня 2008 року. Щоправда, справжню ціну усім цим спискам склали події дворічної давнини. У пошуках джерела електромагнітного забруднення Чернівецької школи № 22, нагадаю, на дев'ятиповерхівці (вул. Південно-Кільцева, № 6) у серпні 2008 року виявили безгоспну антену для бездротового Інтернету Wi – Fi невідомого провайдера. На дах готелю "Черемош", де також підозрювали присутність незареєстрованого радіопередавача, учасників протесту, пригадується, навіть не пустили. В облСЕС тоді стверджували: про існування антен вони, що називається, ні сном, ні духом.
 
А решта структур? Звісно, у місті завжди були, є й будуть радіооб'єкти – міліції, МНС, армії, СБУ, адміністрацій, про існування яких цивільні служби ніколи не знатимуть. А інші об'єкти? В одному лише локомотивному депо станції "Чернівці" сто радіостанцій – по три на кожному локомотиві. Їхнє випромінювання ніде не враховується, але ж всі вони працюють. "Джерел випромінювання насправді значно більше, ніж зафіксовано у списках СЕС. Це 100 відсотків! Це так звані джерела для службового користування... Їхня дислокація нам, звісно, невідома", – визнає завідувач відділення комунальної гігієни облСЕС Надія Воробйова. Але ж це ще не привід для того, щоб наражати на небезпеку життя людей. Бо шкодити здоров'ю людей, виходить, можна, а ось самовільно знести антену – навіть незаконну – представникам влади зась! Тільки за рішенням суду! Приватна ж бо власність. Пригадується, з'ясувати всі обставини заплутаної "антенної" справи мала прокуратура. Ви щось чули про результати перевірки? Журналісти – ні! Усе б нічого, якби щільність потоку з цієї "лівої" антени не перевищувала гранично допустиму норму разів у 40-50!
 
Ну, а те, що суспільний запит на цю інформацію таки чималий, засвідчують напруження (не електромагнітні), що збурюють вряди-годи сонний спокій влади. Страх громадян не так перед електромагнітним випромінюванням, як невідомістю, виливається у різні форми організованого (поки що?) протесту – від погроз перекрити рух транспорту до заборони своїм дітям відвідувати навчання у нібито "опромінених" школах. Так, повідомлення про суспільну напругу через джерела електромагнітного випромінювання, або наміри їх встановлення лише за останніх 3-4 роки надходили від сотень мешканців вулиць Главки та Червоноармійської, з району вулиць Фастівської та Руської, Південно-Кільцевої, Заньковецької, 28 Червня, Ватутіна, Вільнюської і навіть з міської поліклініки № 1, що у Чернівцях. А ще ж були сигнали з Кіцманя, Путили, Глибоччини, села П'ядиківці, селища Неполоківці. Загалом у 2008 році облСЕС отримала 112 скарг на правомірність встановлення радіотехнічних об'єктів. У 2009-му – 25, 2010 – лише 16. Тільки не подумайте, що це буковинці стали більше довіряти усіляким антенам. Їхню загальну кількість відкоригувала економічна криза. У бік зменшення, звісно. З облСЕС не узгоджують нічого нового ПрАТ "МТС Україна", ТОВ "Інтертелеком". Незначну активність проявляють ЗАТ "Київстар Дж.Ес.ЕМ", ТзОВ "Астеліт", ТОВ "Телесистеми України". Хоча апогеєм подій, поза сумнівом, стала майже дворічна епопея з визначенням рівня електромагнітного забруднення території Чернівецької ЗНЗ № 22, що на вулиці Південно-Кільцевій.
 
Усі ці сигнали свідчать про очевидне: потреба у відвертій розмові з суспільством "про це" давно перезріла! Людям бракує простих (не плутати з дилетантськими) відповідей на складні питання від кваліфікованих і, що не менш важливо, незаангажованих фахівців. Інакше важко буде пояснити, чому понад два десятки замірів рівня електромагнітного забруднення території і приміщення 22-ї школи, здійснених на вимогу батьків школярів не лише чернівецькими, але й тернопільськими та київськими фахівцями, так і не змогли остаточно розвіяти усі сумніви. Це саме один із таких замірів, здійснений у серпні 2008 року інженером-радіофізиком з центральної СЕС МОЗ України Ігорем Лиском, і виявив згадане перевищення на території школи і "ліву антену". Натомість інший замір, проведений представником не менш авторитетної державної установи "Інститут гігієни та медичної екології ім. О. М. Марзєєва" Академії медичних наук України, жодних проблем вже не зауважив. (Можливо тому, що саме цей інститут видає санітарні паспорти на антени?). "Як інженер центральної СЕС міряв, не знаю. Там стояв такий натовп, що нічого не могла побачити. Але всі були з мобільними телефонами, що категорично заборонено. Зараз все працює, нічого не відключили, бо перевищень немає", – пригадує буремні події у школі завідувач відділення комунальної гігієни облСЕС Надія Воробйова. У будь-якому разі для всіх, мабуть, очевидно: при фаховому підході та правильній організації роз'яснювальної роботи мало би вистачити і одного заміру. В іншому разі не уникнути розмов про відсутність батарейок у приладі, яким здійснювалися заміри, чи взагалі натяків на невміння фахівців ним користуватися. Надто багато питань, навіть тут не означених. А конкретних відповідей на них як кіт наплакав.
 
Карти бувають не тільки гральними
 
Якщо не вирішити проблему, то бодай зімітувати бурхливу діяльність над її розв'язанням, схоже, покликана була карта електромагнітних полів Чернівців. (42 відсоткам всіх наявних в області джерел електромагнітного випромінювання – 325 розташовано саме на території обласного центру. Згідно з даними міськСЕС, передавач ПрАТ "МТС Україна" є навіть на вежі ратуші). Тож виготовити таку карту міський голова Микола Федорук доручив міськСЕС ще чотири роки тому, рішення Чернівецького міського голови № 224/5 від 28.03. 2006 р.). Проте віз і нині там. Щоправда, особливо сумувати з цього приводу, як з'ясувалося під час журналістського дослідження даного питання, аж ніяк не випадає. Панацеєю для лікування чергової фобії карта електромагнітних полів точно не стане. Тим більше, що окрім вагомих аргументів на користь її створення, є не менш серйозні – проти.
 
У відділенні комунальної гігієни облСЕС, наприклад, переконані: жодне з 756 джерел електромагнітного випромінювання, що є на території області, загрози здоров'ю людей не несе. (504 з них – це базові станції семи операторів мобільного зв'язку, що працюють в області). Інакше й не може бути. У противному разі їх просто заборонили б експлуатувати. Трапляється, що справи передають навіть у прокуратуру. У 2009-му році таких випадків було два, цього року – вже три. Усі вони стосуються служб радіотаксі, що, встановивши у власних диспетчерських радіоантени, не поспішають обзаводитися санітарними паспортами на них. Звідси – постанови про закриття і штрафи. Біда лише, що точну цифру таких служб встановити, як з'ясувалося, складно. За різними відомостями, в області від 18 до 34 служб радіотаксі. В одних лише Чернівцях їх водії мають на озброєнні 1800 радіостанцій. А ось сумарного впливу всіх цих об'єктів на організм людини ні обл– , ні міськСЕС визначити наразі не в змозі. Ні, заміри рівнів електромагнітного випромінювання лікарі СЕС, звісно, проводять. На вулицях, у комп'ютерних класах, офісах банків... Ось тільки створити їхню коректну карту приладом "ПЗ-41", яким доводиться користуватися, навряд чи вдасться. Обіцянка купити для потреб СЕС за чверть мільйона гривень новий аналізатор спектра, висловлена, не інакше, як зопалу, владниками під час "електромагнітного" протистояння в 22-й школі, схоже, ще довго залишатиметься цяцянкою. Так само, як і намір створити власну акредитовану лабораторію, що могла б давати коректні протоколи про рівень електромагнітного забруднення. Технічна можливість для цього у місті є. Були би лише кошти і головне бажання. Скинутися на технічне оснащення такої комунальної установи могли би також власники антен, які сплачують податки за місцем реєстрації в інших областях України.
 
"Санітарний паспорт враховує лише те сумарне випромінювання, що йде від радіотехнічних об'єктів, розташованих поруч. А сумарне випромінювання у радіусі 1,5 кілометра від якогось об'єкта може бути зовсім іншим, – обгрунтовує необхідність створення карти полів завідувач відділення комунальної гігієни облСЕС Надія Воробйова. – Прорахувати це – справжня наукова робота, яку можна виконати спеціальним приладом, а не таким, який є у нас. До того ж, а звідки СЕС знати, скільки джерел працювало у момент здійснення замірів? Адже є багато джерел для службового користування... Ми можемо попередити тільки тих власників, які зареєстровані у СЕС. А решту? Якщо таку карту робитимуть фахівці Інституту Марзєєва, можливо, їм нададуть повну дислокацію всіх джерел випромінювання. Звісно, після підписки про нерозголошення. Це дозволить зафіксувати максимуми випромінювання у тому чи іншому місці. Знаєте, скільки так може засвітитися ділянок, де вже не можна ставити нові антени. У яких саме районах? Відповісти на це зможе тільки карта електромагнітних полів".
 
Водночас у Чернівецькій філії Українського державного центру радіочастот усі розмови про подібну карту вважають банальним відмиванням грошей. Якщо починали розмови про створення карти зі стартової ціни 10 тисяч гривень, то зараз вже йдеться мало не про півмільйона. "Базова станція працює лише тоді, коли в зоні її дії знаходяться абоненти. Ввечері, коли всі розбігаються по домах і вимикають "стільникові", з 30 передавачів станції працюють лише один-два. Вночі вона може взагалі мовчати, перебуваючи в режимі очікування, коли в полі її зору з'явиться якийсь абонент. І нічого не випромінює. А буває, що працюють усі 30 передавачів. Більше студентів з мобільними телефонами – станція працює. Під час канікул – картина зовсім інша. Йдеться про змінні величини. Як при таких змінних величинах створювати якусь карту, – риторично запитує начальник Чернівецької філії УДЦР Володимир Догадін. – Для дослідження радіочастотного спектру центр придбав нам такі прилади, що зараз ми озброєні "від і до". Маємо три машини, два аналізатори спектра. Відслідковуємо увесь радіочастотний діапазон від 9 кілогерц до 43 гігагерц. Здійснюємо вимірювання параметрів випромінювання будь-якого радіоелектронного засобу, який є в області, з метою підтвердити чи працює він так, як зазначено у його дозвільних документах. Та я сам можу намалювати вам таку карту. У мене для цього є все необхідне програмне забезпечення. Знаєте, це буде щось на кшталт карти міста з кольоровими позначеннями атмосферних фронтів, як в прогнозі погоди. Біда лише в тому, що цих фронтів може не бути взагалі. Вони прогнозуються. І так само вони будуть прогнозуватися на цій карті електромагнітних полів".
 
Натомість у СЕС тут вбачають прямий конфлікт інтересів: кожному радіотехнічному об'єкту УДЦР дає дозвіл на вихід в ефір. За що, звісно, отримує від фірми-власника певну щомісячну плату. Чи треба пояснювати, що загальна сума, яку вдається таким чином зібрати, напряму залежить від кількості таких об'єктів? Мудрим арбітром у суперечці мала би виступити влада. Зважаючи на те, що майже половина всіх антен стирчить у Чернівцях, – швидше за все міська. Проте розуміння важливості ситуації чиновники поки що не демонструють. "Завжди говорили, що це повинна зробити обласна СЕС. Доручення виступити замовником на виготовлення такої карти мені не було", – прокоментував ситуацію директор департаменту житлово-комунального господарства міської ради Олександр Шумейко.
 
Електромагнітні страусожирафи
 
Тим часом не усвідомлювати, що проблема забезпечення електромагнітної безпеки громадян з року в рік лише загострюватиметься, може тільки упереджена людина. Вже зараз мобілок на Буковині більше, ніж людей. Кількість абонентів мобільного зв'язку на 1 липня цього року становила 1 мільйон 25,6 тисячі, – повідомляє головне управління статистики Чернівецької області. Свідомо обминаємо тут медичні і соціальні аспекти впливу на людей електромагнітного випромінювання. Не справа це журналістів лікувати хворих! Хоча соціальна напруга у згаданих вище ситуаціях, нагадаємо, виникала переважно через погіршення самопочуття. (Рідше – погану якість картинки у телевізорі, на що також здатні впливати сторонні радіотехнічні об'єкти). Скарги на головний біль, запаморочення, слабкість, біль в очах і кістках, шум у вухах, погані результати аналізів тощо. А що робити з відчуттям неповноцінності, безвіллям, боязкістю? Чи безвільною біомасою легше правити? Водночас знайти бодай двох фахівців – фізика чи медика, які б однаково оцінювали вплив на людей електромагнітних полів, насправді доволі складно. Єдині вони лише в одному – на організм людини таке випромінювання однозначно впливає. Інша річ, в який спосіб і наскільки сильно. Для декого більшою загрозою видаються побутові прилади, кожен з яких має власні хвилі. Чого лише варте у цьому сенсі все те, що висить у нас в місті над головою! Та одні лише зношені тролейбусні лінії створюють тут справжнісіньке кругове поле. А хіба струм із проводки у стінах, навіть при вимкнених електроприладах, кудись зникає? Та біля кожного такого провідника, особливо пошкодженого, створюється поле. А ви кажете антени! Хоча дехто все зло бачить саме у них. І, особливо, мобільних телефонах. Вказуючи при цьому, що деякі з них працюють на тих самих частотах, що й внутрішні органи людини. Звідси лише крок до змін організації молекул чи взагалі всередині живої клітини. Що це означає, пояснювати, думаю, нікому не потрібно.
 
Але якщо науковців, з огляду на особливості процесу наукового пізнання, зрозуміти ще можна, то виправдати пасивність чиновників – ніяк. Рано чи пізно, але розробляти комплексний механізм розв'язання цієї проблеми таки доведеться. Бо поки фахівці чубляться за істину, а влада умиває руки, за справу вже беруться спритні на руку ділки. В Чернівцях вже зараз є кілька структур, що спеціалізуються на нібито захисті людей від впливу електромагнітного випромінювання. Тим часом позиція чиновників більше нагадує позицію страуса, який до того ж реагує на все, як жираф в анекдоті. Відгородившись від реального світу морально застарілими "Державними санітарними нормами і правилами захисту населення від впливу електромагнітних випромінювань" (наказ МОЗ №239 від 01.08.1996 р. із змінами, внесеними згідно з наказом МОЗ №828 від 13.12.2006 р.), чиновники втішають людей тим, що в Україні діють найсуворіші норми електромагнітного випромінювання 2,5 мікровата на квадратний сантиметр. То дурниця, що ці норми і правила розробляли, коли про мобільний зв'язок тут хіба що лиш чули. А що з того, що у Швеції нормальним вважають в десятки разів більше випромінювання, ніж у нас? В усіх цивілізованих країнах, наприклад, на території медичних закладів категорично заборонено вмикати і користуватись мобільним зв'язком, оскільки це впливає не тільки на організм здорових і хворих людей, а й перешкоджає роботі медичної апаратури (правила Federal Commission for Communications). А у нас таке є? Ото ж бо й воно! Напевно, в Європі спрацьовують ще якісь фактори. Наприклад, та ж таки слухняність громадян перед законом під час встановлення антен, що нам можуть тільки снитися. Бо чого лише варта ситуація, коли одна структура Академії медичних наук України – "Інститут гігієни та медичної екології ім. О. М. Марзєєва" видає санітарні паспорти на антени, а міськ- та облСЕС – так само з системи охорони здоров'я – їх контролює? Той факт, що фахівці інституту справді виїздять на місце встановлення майбутніх радіотехнічних об'єктів, де перевіряють вихідні дані і технічні параметри, не кажучи вже про ситуаційний план місцевості, залишається приймати тільки на віру. Кілька років тому правом видавати санітарні паспорти наділили місцеві СЕС, але швидко одумалися і забрали. Хто добровільно відмовиться від такого ласого шматка?
 
А скільки можливості для чиновницької творчості вже безпосередньо на місцях? Після численних скарг громадян, у 2008 році представницькі органи влади справді заборонили встановлення радіотехнічних об'єктів на території дитячих дошкільних установ, шкіл і лікувальних закладів. Хоча, згідно зі вже згаданими Державними санітарними нормами і правилами, встановлювати антени можна навіть на дахах житлових будинків. Була б тільки на те згода мешканців. Ось тільки біля будівлі лікарні швидкої медичної допомоги, що на вулиці Фастівській у Чернівцях, поки на ній стояли антени "Фокстроту" (зараз їх трохи поменшало) голуби чомусь щезли... Водночас у більшості державних і комунальних установ, на дахах яких такі об'єкти все-таки з'явилися, співробітники лише пошепки розказують журналістам, що за місце під антеною платять орендну плату, а згоду на її встановлення дають у високих кабінетах. Придивіться самі, у підпорядкуванні яких обласних та міських управлінь перебувають будівлі, на яких у місті встановлено антени. Чи не там, бува, слід шукати основні джерела елетромагнітного смогу?
 
Оригінал публікації - http://www.doba.cv.ua/index.php?id1=2&k=719&all=3#pos
 
Інформація про конкурсанта:
Чорней Юрій Ілліч – заступник головного редактора, редакція громадсько-політичної газети "ДОБА".
 
 

Думка журі

 
 
[повернутися до переліку робіт]
[повернутися до переліку номінацій]

   
 
2460
 
Наші партнери

Організатори
 
Генеральний телевізійний партнер
 
Інформаційні партнери
Медіабізнес ГУРТ Незалежна медіа-профспілка України Громадське радіо Детектор Медіа СУД НА ДОЛОНІ HelpSMI
 
Партнери конкурсу
USAID Internews SIDA
 
Спонсори конкурсу